Афганська війна, брудна, неоголошена… Та хіба війни бувають
чистими? Будь-яка несе смерть, каліцтво, вдягає в жалобу тисячі сердець,
материнських сердець. У війни холодні очі, у неї свій рахунок, своя безжальна
арифметика. З тих пекельних днів пройшло чимало років, але спогади тих людей
б’ються, продираються нестерпним болем, дико викрикують про поміч, і досі стікають невинною кров’ю…
Кажуть, час гоїть рани, але Афганістан – це невиліковний спомин, що ятрить
душі.
15 лютого ми відзначили 25-річницю виведення обмеженого контингенту військ колишнього
СРСР із Республіки Афганістан.
Напередодні в нашій школі відбулася година пам'яті «Час і досі не загоїв рану,
одвічний біль Афганістану». На організованому та проведеному заході Агєєвою
Русланою Сергіївною, учні отримали можливість переглянути світлини, на яких
відображені події Афганської війни. Вся
історія й правда про ті події викладена
ведучими: ученицями 8 клас Лебединець Крістіною та Псаревською Іриною. З болем
у душі читали віршовані рядки і учні нашої школи: Балдуреску Лідія, Ільїна
Наталія, Пархомова Анастасія. Учні вшановували пам’ять тих героїв, які загинули
в Афганістані хвилиною мовчання.
Поставте скибку хліба
на стакан
І голови схиліть в
скорботі вічній
За тих, кого убив
Афганістан
Чиї він душі зранив і
скалічив.
|